владика Володимир Війтишин

Народився 9 листопада 1959 року в селі Демидівка (Гайсинський район, Вінницька область).

Його молоді батьки Іван та Павліна виїхали на Східну Україну в ті часи, коли в Галичині були переслідування. Потім вони повернулися на батьківщину, до свого рідного гнізда, звідки походить увесь рід, — у с. Летяче (Заліщицький район, Тернопільська область). У родині Війтишиних народилось ще двоє дітей — Степан та Людмила. Діти по-особливому любили свого дідуся по маминій лінії Михайла Гапина, бо саме він навчив їх молитися.

Початкову освіту здобув у с. Летяче (Заліщицький район, Тернопільська область). Опісля, неповну середню освіту отримував у с. Струсів (Теребовлянський район, Тернопільська область), а цілковито здобув у с. Дорогичівка (Заліщицький район, Тернопільська область).

Дитинство Володимира Війтишина припало на часи Радянського союзу, де Церква була переслідувана. Юного школяра завжди цікавило, чому в їхній оселі та сусідських будинках були ікони, а вже у школі їх не було. На їхньому місці були портрети Леніна та Маркса. Задумувався учень про подвійні стандарти вчителів.

Співробітники КДБ викликали старшокласника Володимира Війтишина на виховні розмови, намагались залякати.

Після закінчення середньої школи навчався у підпільній семінарії, що був змушений перервати на час служби в армії (1978–1980 роки). У 1982 році закінчив навчання.

27 травня 1982 року отримав ієрейські свячення із рук Преосвященного Владики Павла Василика. У часи підпілля здійснював душпастирську діяльність у багатьох місцевостях Тернопільської та Івано-Франківської областей.

Перша парафія о. Володимира Війтишина була в м. Тлумач на Івано-Франківщині.

4 серпня 1987 року, з ініціативи та під проводом Владики Павла Василика, разом з декількома священиками та мирянами підписав Заяву про вихід УГКЦ з підпілля.

Після виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля продовжив вивчати богослов’я: спочатку навчався в Івано-Франківському теологічно-катехитичному духовному інституті, відтак — у Люблінському католицькому університеті, де в 2002 році отримав ліцензіат з пасторальної теології.

14 травня 1999 року Блаженнішим Мирославом Іваном, Кардиналом, Любачівським був відзначений високою церковною нагородою — мітрою.

З 1990 року — парох і декан Тлумача, з 1997 року — економ Коломийсько-Чернівецької єпархії. Протягом цього часу був також судовим вікарієм та членом Колегії консультантів.

13 травня 2003 року Папа Іван Павло ІІ номінував о. мітр. Володимира Війтишина єпископом—коад’ютором Коломийсько-Чернівецької єпархії. Чин архієрейської хіротонії 15 липня 2003 року здійснив Глава УГКЦ Блаженніший Любомир, Кардинал, Гузар. Співсвятителями були владики Павло Василик та Софрон Мудрий.

Після смерті єпископа Коломийсько-Чернівецького Павла Василика 12 грудня 2004 року єпископ Володимир Війтишин, згідно з приписами Кодексу Канонів Східних Церков, успадкував престол Коломийсько-Чернівецької єпархії, ставши Правлячим Архієреєм Коломийсько-Чернівецьким, і виконував ці обов’язки до червня 2005 року.

11 липня 2005 року було задоволено Святішим Отцем Папою Римським Венедиктом XVI прохання Кир Софрона Мудрого про його емеритуру. Тому, 2 червня 2005 року Верховний Архієпископ Любомир Гузар, за згодою Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, призначив Владику Володимира Війтишина єпископом Івано-Франківським. 12 липня 2005 року відбулася інтронізація нового єпарха Кир Володимира на місце емеритованого Кир Софрона Мудрого, ЧСВВ.

13 грудня 2011 року, у день святого Андрія Первозванного, Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук, вслід за Львівською Митрополією, проголосив утворення Івано-Франківської Митрополії УГКЦ і ввів на престол її першого Митрополита — Владику Володимира Війтишина.